Співвідношення національної ідентичності і зовнішніх впливів у архітектурі й мистецтві (на прикладі Китаю, Алжиру і Лівії)

Abstract

Дослідження присвячено поєднанню національних традицій і зовнішніх запозичень в архітектурі і мистецтві східних культур. На прикладі історичних об’єктів провінції Шаансі та печерного храмового комплексу Дуньхуан в Китаї можна простежити, як запозичені архітектурні і мистецькі традиції поступово видозмінювалися в місцевих умовах. На прикладі провінції Шаансі можна відмітити, як поступово зійшло нанівець будівництво запозиченого з Індії типу багатоярусної буддійської пагоди, натомість на пізньодинастійних періодах активізувалось будівництво храмів традиційних китайських релігій даосизму і конфуціанства. Стійким до змін і зовнішніх запозичень виявився мінарет магрибського баштового типу: він є навіть в мечетях Османського періоду. Мультикультуралізм Лівії призвів до того, що в межах країни одночасно присутні мечеті принципово різних типів, кожний тип втілює архітектурні уподобання певної етнічної групи населення і пристосований до природнокліматичних умов. Ця ж ситуація спостерігається і у випадку мечетей Алжиру.