Liberalization and Protectionism: an Analysis of Experience Application in Different Countries of the World = Лібералізація та протекціонізм: аналіз досвіду застосування у різних країнах світу

Abstract

The authors analyze the use of liberalization and protectionism elements in different countries of the world and at different stages of their development. Protectionism and liberalization are two alternative directions of the state's trade policy. In today's world practice, neither protectionist nor liberal trade policy is used in its purest form. Each country uses elements of both trade policy options, combining them according to its economic goals at this stage, the situation in the world and national economies. The purpose of the article is to analyze the peculiarities of liberalization and protectionism application in different countries of the world and to prove the feasibility of combining them in the implementation of the country's foreign trade policy. An analysis of the experience of many countries in the world shows that complete liberalization is not always appropriate and does not always contribute to the country's economic growth. In the middle of the last century, protectionism dominated in trade policy in most countries of the world. But the situation changed dramatically in the second half of the last century. The tendency towards liberalization of goods and services exchange and openness of national markets has emerged and continues to strengthen in the world economy. The authors investigate the features of using the tools of protectionism and liberalization in the leading countries of the world. A retrospective analysis shows that countries which are the benchmarks for the liberals now – the US, the UK, and at a later stage – Japan, Germany, Finland, South Korea, Taiwan and other successful states – have not used free trade and free investment policies until they crossed defined boundary of economic development. Particular attention is paid to the so-called regional trade agreements, the number of which has been growing rapidly in recent decades. The authors emphasize that the trade political regimes of regional groups can be classified as a system of collective protectionism, which is a kind of "hybrid" of protectionism and free trade. Thus, current realities show that without the use of protectionist tools, many participants in international trade cannot do. The rules governing the use of these instruments are subject to dozens of agreements that are part of the WTO legal package. As a rule, states try to pursue a balanced foreign trade policy using flexible protectionist methods while maintaining free trade elements in order to create a favorable climate in economic relations with other countries.

Проаналізовано використання елементів лібералізації та протекціонізму в різних країнах світу і на різних етапах їх розвитку. Протекціонізм та лібералізація – два альтернативних напрями торгової політики держави. У сучасній світовій практиці ні протекціоністська, ні ліберальна торгова політика у чистому вигляді не зустрічаються. Будь-яка країна використовує елементи обох варіантів торгової політики, комбінуючи їх залежно від поставлених нею господарських завдань на певному етапі, ситуації у світовій економіці й національному господарстві. Метою статті є аналіз особливостей застосування лібералізації та протекціонізму в різних країнах світу й доведення доцільності їх поєднання при реалізації зовнішньоторговельної політики країни. Аналіз досвіду багатьох країн світу свідчить про те, що не завжди повна лібералізація є доцільною та сприяє економічному зростанню країни. У торговельній політиці більшості країн світу до середини минулого століття домінував протекціонізм. Але у другій половині минулого сторіччя ситуація кардинально змінилася. У світовій економіці виникла й продовжує зміцнюватися тенденція в напрямі лібералізації обміну товарами і послугами та відкритості національних ринків. Досліджено особливості використання інструментів протекціонізму й лібералізації у провідних країнах світу. Ретроспективний аналіз показує, що еталонні для лібералів країни – США, Великобританія, а на більш пізньому етапі – Японія, Німеччина, Фінляндія, Південна Корея, Тайвань та інші успішні держави – не використовували політику вільної торгівлі й вільних інвестицій до тих пір, поки не перейшли визначену межу економічного розвитку. Особливу увагу приділено так званим регіональним торговельним угодам, кількість яких в останні десятиріччя зростає швидкими темпами. Наголошено, що торговельно-політичні режими регіональних угруповань можна кваліфікувати як систему колективного протекціонізму, який є свого роду «гібридом» протекціонізму та вільної торгівлі. Отже, сучасні реалії свідчать, що без використання інструментів протекціоністського захисту багато учасників міжнародної торгівлі обійтися не можуть. Правила застосування цих інструментів обумовлюються десятками угод, що входять до правового пакета СОТ. Як правило, держави намагаються провадити збалансовану зовнішньоторговельну політику, використовуючи гнучкі методи протекціонізму, зберігаючи елементи вільної торгівлі з метою створення сприятливого клімату в економічних відносинах з іншими країнами.