Semantisch-pragmatisches Potenzial von Modellen der aktuellen Gliederung des Satzgefüges (auf dem Material der modernen deutschen Sprache) = Семантико-прагматичний потенціал моделей сучасної структури членування речення (на матеріалі сучасної німецької мови)

Abstract

Forschungsgegenstand des Artikels ist ein Satzgefüge als Satzmodell. Das Ziel des Artikels ist die pragmatische Bedeutung des Satzmodells zu bestimmen. Die Aufgabe des Artikels ist es, die thema-rhematische Korrelation des Inhalts der Satzäußerung mit dem Moment des Sprechens (Kommunikationssituation) und der Möglichkeit, ein bestimmtes Modell in verschiedenen kommunikationssituationen zu verwenden. Die Relevanz dieses Materials beruht auf der kommunikativ-pragmatischen Richtung, die unter anderem im polyparadigmatischen Raum dominiert. Diese Richtung orientiert Linguisten an der Untersuchung der funktionalen Rolle syntaktischer Einheiten im Prozess der zwischenmenschlichen Kommunikation und an der Berücksichtigung dieser Einheiten in der dynamischen Entwicklung der Sprachaktivität gemäß der Absicht des Sprechers. Die Ergebnisse dieser Untersuchung sind von praktischer Bedeutung für den Satzbau eines deutschen Satzgefüges unter Berücksichtigung der Ziele des Sprechers

У статті розкривається зміст понять «актуальне членування речення» та «прагматична спрямованість моделі актуального членування речення». Пояснюється, які види іллокутивних актів можуть бути виражені певною моделлю та з якою метою, у яких саме комунікативних ситуаціях використовується зазначена модель. З розкриттям логіки побудови думки і її граматичним оформленням у межах речення (висловлення) безпосередньо пов’язане актуальне членування речення як метод лінгвістичного аналізу. Упродовж шляху розвитку мови формувалися закони, які відобразилися в актуальному членуванні речення. Саме ці закони сформулювали відносно усталені конструкції, що вживаються в конкретних сферах спілкування. Процес трансформування конструкцій у мовленнєві формули – так звані моделі-схеми – відбувся на основі законів мови. Уживання моделей-схем здійснюється в типових ситуаціях спілкування. У таких ситуаціях спостерігаємо відображення типових і водночас відносних зв’язків між намірами мовця, метою та моделлю, видом мовленнєвої дії і її ефективністю. Відповідно, таке речення (речення-модель) набуває статусу засобу мови як тактико-операційна одиниця у спілкуванні. Урахування одиниць мови різного рівня (синтаксичних, граматико-стилістичних, лексико-граматичних, граматико-фонетичних, які також є лінгвістичними засобами – засобами побудови речення-моделі) є надзвичайно важливим для процесу реконструювання речень-моделей.