Institutional mechanisms of land development management = Інституціональні механізми управління земельним розвитком

Abstract

Переосмислено теоретичний апарат нової інституціональної й неоінституціональної теорії у сфері земельної економіки та визначено необхідність подальшої інституціоналізації земельного розвитку в Україні. Проаналізовано суспільні економічні відносини. Виявлено, що саме земельні відносини мають сутнісну структуру: у вигляді інституційного комплексу, в основі якого лежать традиційні, звичаєві й релігійні норми поведінки індивідів, а також соціальні, політичні, економічні, правові та інші інститути, як стійкі соціально-економічні, організаційно-правові структури, установи й організації. Визначено головні принципи нової інституціональної та неоінституціональної економіки в земельній сфері, а саме: інститутоцентризм, обмежена раціональність, історизм, економічний опортунізм, земельне благо. Характер співвідношення засобів інституціоналізації земельних відносин з особливостями формування фінансово-економічного простору держави в авторській інтерпретації розглянуто на рівні розбудови в Україні інституційної інфраструктури земельного обігу, формування Державного земельного банку та Національного фонду земель, як державних інститутів. Виявлено, що суспільному земельному розвиткові притаманні еволюційні інституціональні зміни, коли почастинні периферійні поступові зміни в нормах і правилах обумовлюють поступові зміни й земельний розвиток. Доведено, що держава, маючи адміністративні переваги, діючи економічними методами та методами правового впливу, повинна змінювати й адаптувати інституціональне середовище як сукупність правил, норм, що формують базис виробництва, обмін і перерозподіл у земельній сфері, адже головна ланка в комплексі земельних прав належить народу України.

A new institutional and neo-institutional theory theoretical apparatus in the field of land economy are revised and the necessity for further land development institutionalization in Ukraine is determined. Social economic relations are analyzed. It is revealed that land relations have an essential structure: in the form of an institutional complex, based on the traditional, customary and religious norms of individuals behavior, as well as social, political, economic, legal and other institutions, as stable socio-economic, organizational and legal structures, institutions and organizations. The main principles of new institutional and neoinstitutional economy in the land sphere are determined, namely institute-centrism, limited rationality, historicism, economic opportunism, land good. The relationship nature of land relations institutionalization means with peculiarities of state financial and economic space formation in the author's interpretation is considered at the development level in Ukraine of land circulation institutional infrastructure, The State Land Bank and the National Land Fund formation as state institutions. It has been found that evolutionary institutional changes are inherent in social land development when partial peripheral gradual changes in rules and regulations cause gradual changes and land development. It is proved that state, having administrative advantages, acting by economic methods and methods of legal influence, should change and adapt the institutional environment, as a set of rules, norms that form the basis of production, exchange and redistribution in the land sphere, because the main link in the bundle of land rights, belongs to the people of Ukraine.