Контроль, що навчає і розвиває: досвід вітчизняної і зарубіжної педагогіки

Abstract

У статті аналізуються форми і методи контролю навчальних досягнень з точки зору виявлення їх навчального і розвивального потенціалу. Відзначається, що контроль навчальних досягнень у практиці викладання має переважно констатувальний характер, тобто реалізуються насамперед його діагностична та оцінювальна функції. Разом з тим, реалізація принципів особистісно-орієнтованого навчання зумовлює пріоритет навчальної, розвивальної і виховної функцій контролю. Аналіз форм і методів контролю навчальних досягнень, поширених у вітчизняній і зарубіжній практиці викладання показує, що усна і письмова форми контролю, контроль за допомогою проектів і навчального портфоліо забезпечують максимальну реалізацію таких функцій як виховна, розвивальна і самовдосконалення, оскільки дають можливість не тільки виявити і оцінити рівень навчальних досягнень студентів, а й сприяють формуванню професійної компетенції студентів, активізації їх пізнавальної діяльності, інтелектуальному розвитку, забезпечують можливість творчої діяльності студентів. Навпаки, застосування «знеособлених» тестів призводить до зменшення особистісної значущості навчання.

В статье анализируются формы и методы контроля знаний с точки зрения выявления их учебного и развивающего потенциала. Отмечается, что контроль знаний в практике преподавания имеет преимущественно констатирующий характер, то есть реализуются прежде всего его диагностическая и оценочная функции. Вместе с тем, реализация принципов личностно-ориентированного обучения обусловливает приоритет учебной, развивающей и воспитательной функций контроля. Анализ форм и методов контроля знаний, применяеых в отечественной и зарубежной практике преподавания показывает, что устная и письменная формы контроля, контроль с помощью проектов и учебного портфолио обеспечивают максимальную реализацию таких функций как воспитательная, развивающая и самосовершенствования, поскольку дают возможность не только выявить и оценить уровень знаний студентов, но и способствуют формированию профессиональной компетенции студентов, активизации их познавательной деятельности, интеллектуальному развитию, обеспечивают возможность творческой деятельности студентов. Напротив, применение «обезличенных» тестов приводит к уменьшению личностной значимости обучения.

The author analyzes forms and methods of educational achievements assessment in terms of identifying its educational and developmental potential. It is noted that educational achievements assessment in teaching is predominantly of ascertaining nature, i.e. its diagnostic and evaluation functions are mostly realized. However, implementation of the principles of student-centered teaching determines the priority of educational, developmental and educational functions of assessment. Analysis of the forms and methods of educational achievements assessment, common in domestic and foreign practice of teaching, shows that oral and written forms of assessment, assessment through projects and portfolio provide maximum implementation of such functions as educational, developmental and self-improvement, as they provide an opportunity not only to identify and assess the level of academic performance of students, but also contribute to the formation of professional competence of students, enhance their cognitive functions, intellectual development, allow creativity of students. On the contrary, the use of "impersonal" test leads to reduction of personal significance of training.