Увічливість як мовна категорія

Abstract

У статті здійснено аналіз увічливості як складної системи комунікативних стратегій, спрямованих на досягнення гармонійного, ефективного та безконфліктного спілкування, що регулятором комунікативної поведінки інтерактантів. Ці стратегії визначають вибір засобів вербальної й невербальної комунікації. Унаслідок чітко окреслених методів і прийомів пізнання об’єкта з погляду теорії мовної комунікації й прагмалінгвістики зреалізовано спробу описати увічливість як мовну категорію на основі структури комунікативного акту. Звернено увагу на наукові розвідки, що слугують концептуальною базою для комплексного, ґрунтовного вивчення мовної маніфестації ввічливості та особливостей реалізації її стратегій. Автор доводить, що вживання вербальних засобів вираження ввічливості детерміноване прагматичними параметрами: хто говорить, кому, з якою метою, як саме, за яких умов та з яким ефектом? Тому релевантною для аналізу функціювання мовних індикаторів є характеристика комунікантів, їхніх інтенцій, вербалізація комунікативних стратегій і тактик, сфери вживання та перлокутивного ефекту.