Апосіопеза і суміжні поняття з позицій лінгвопрагматики

Abstract

У статті розглядаються лінгвопрагматичні властивості висловлень із недомовками, умовчанням і замовчуванням у німецькомовному розмовному діалогічному дискурсі на матеріалі персонажного мовлення німецькомовних драматургічних творів кінця ХХ – початку ХХІ ст. Лінгвопрагматичний підхід до вказаних явищ дозволив провести чітку межу між апосіопезою і спорідненими поняттями із застосуванням інструментарію теорії імплікатур і теорії мовленнєвих актів.