Linguistic component of intercultural communicative competence = Лінгвістичний складник між культурної комунікативної компетенції

Abstract

The article is devoted to the consideration of intercultural communicative competence and its linguistic component in particular. The multifaceted definition of the concept, the peculiarities of translation led to the distinction between the concepts “communicative competence” and “communicative competency”. Competence includes a set of personal interrelated traits (knowledge, skills, abilities, methods of activity), set in relation to a certain range of objects and processes, and necessary for quality productive activities in relation to them; while competency is the possession, when person obtain the relevant competence, which includes his personal attitude to it and to the subject of activity

Статтю присвячено розгляду міжкультурної комунікативної компетенції, а саме її лінгвістичного складника. Багатоаспектність визначення зазначеного поняття, а також особливості англійського перекладу призвели до розмежування термінів «комунікативна компетенція» та «комунікативна компетентність». Компетенція включає сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що задаються щодо певного кола предметів і процесів, необхідних для якісної продуктивної діяльності щодо них; натомість компетентність – це володіння людиною відповідною компетенцією, що включає особистісне ставлення людини до неї та предмета діяльності