Експліцитні та імпліцитні ввічливі перформативні висловлення

Abstract

У статті запропоновано виокремлення та аналіз специфіки експліцитних та імпліцитних перформативних висловлень. Увічливість (як комунікативно-прагматична категорія) покликана регулювати процес спілкування й сприяти формуванню гармонійних, доброзичливих та паритетних взаємин за допомогою конкретних мовних одиниць, зокрема перформативів. Перформативні висловлення зараховано до особливих ситуацій спілкування, у яких не передається інформація, а здійснюються певні соціальні дії. Для них характерна реальна модальність ситуації спілкування; теперішній час моменту мовлення, ввічливе висловлення є соціально й особистісно значущою дією. Перформативи пов’язують пропозиційний зміст висловлення з конкретними умовами спілкування, соціальними ролями його учасників. Установлено, що мовна індикація ввічливих висловлень потребує комплексного вивчення перформативів та їх комунікативно-прагматичних характеристик. Аналіз увічливих перформативних висловлень дозволив виокремити центр і периферію, де центр – це експліцитне вираження ілокуції за допомогою дієслова першої особи однини теперішнього часу дійсного способу, а периферія – експліцитні відповідники (семантичні, модально-семантичні, девербативні) або імпліцитні перформативні висловлення. Доведено, що ввічливі перформативні висловлення регулюють міжособистісне спілкування, є прямими (з експліцитно вираженою перформативною лексемою) й непрямими (репрезентовані синонімічними еквівалентами перформативів та імпліцитними формами перформативної ситуації).