Vocative grammar indicators in ukrainian communicative culture = Граматичні індикатори звертання в українській комунікативній культурі

Abstract

The article investigates the national and cultural specifics of vocatives in the Ukrainian communicative culture, analyzes the grammatical indicators of vocatives in the Ukrainian language etiquette, and establishes their functional potential. The focus is on the theoretical aspects of the politeness and language etiquette study in Ukrainian linguistic culture. The role of the politeness category in the process of communication and its linguopragmatic features have been revealed. It has been proved that the system of language units demonstrating relations between people is represented in the Ukrainian language at the grammatical level. The authors emphasize that the differential feature of Ukrainian language etiquette is manifested in the fact that in the Ukrainian language vocatives are characterized by special specificity and expressiveness due to the fact that in the singular they are mostly expressed in the form of the noun. A peculiar form of Ukrainian politeness is described as “a set of honor”. In addition, it is emphasized that the language units use depends on the cultural characteristics and its level of development. It has been proved that politeness does not exist regardless of time and space; it is set by a particular society at a certain historical stage of its development. The category of politeness has a pronounced national and cultural specificity, knowledge of which is an important component of other cultural and linguistic traditions communicative competence bearers, a necessary condition for successful intercultural communication. In conclusion, it has been noted that Ukrainian politeness is a system of the Ukrainian ethnos speech behavior characteristic rules, and it is also implemented in a set of clichéd formulas. Politeness for Ukrainians is the absence of encroachment on the freedom of the addressee; it is based on strategies, the main ones being to show attention and respect to the communicative partner, to create an atmosphere of politeness, to avoid direct requests and to use indirect speech acts. It is important to study the formal grammatical indicators of politeness, to distinguish and analyze grammatical categories, to clarify their meaning and rules of use, to clarify the general grammatical system of politeness in the Ukrainian language.

У статті досліджено національно-культурну специфіку звертання в українській комунікативній культурі, проаналізовано граматичні індикатори звертання в українському мовному етикеті, встановлено їх функційний потенціал. Зосереджено увагу на теоретичних аспектах дослідження ввічливості, мовного етикету в українській лінгвокультурі. Розкрито роль категорії ввічливості у процесі спілкування та її лінгвопрагматичні ознаки. Доведе но, що система мовних одиниць, які демонструють стосунки між людьми, представлена в українській мові на граматичному рівні. Автори вважають, що диференційна ознака мовного етикету українців проявляється в тому, що в українській мові вокативи характеризуються особливою специфічністю та виразністю у зв’язку з тим, що в однині вони здебільшого виражаються формою кличного відмінка іменника. Описано своєрідну форму української ввічливості – «множину шани». Крім того, наголошено на тому, що вживання мовних одиниць залежить від особливостей і рівня розвитку культури суспільства. Доведено, що ввічливість не існує поза часом і простором – вона задається конкретним суспільством на визначеному історичному етапі його розвитку.