Регулятивність повтору в сучасній українській художній прозі

Abstract

У статті порушено проблему повтору в сучасному українському художньому прозовому тексті. Ідентифіковано регулятивні функції повтору, зпоміж яких маркування мікротем, загальної теми тексту, нової інформації, увиразнення неповторюваної інформації, інтенсифікація авторського впливу через емотивну мотивацію, установлення асоціативного зв’язку між різними предметами зображення, інформування про мовну особистість автора, його стиль та естетичні смаки, створення стилізації та ін. Регулятивний повтор ранжовано на мікроконтекстний та макроконтекстний. Мікроконтекстний повтор розглянено з погляду різних критеріїв, а саме: експліцитності /імпліцитності, частоти вживання, лінеарності, спрямованості думки, точності відтворення мовних одиниць, різнорівневості регулятивних засобів, структурної організації. Доведено, що макроконтекстний повтор зазвичай глобально орієнтований, динамічний, дистантний, експліцитний або імпліцитний, він генерує лейтмотиви, постає проблемою прецедентності.