Розвиток географічних знань у Київській Русі

Abstract

Київська Русь у період свого розквіту (кінець Х – ХІІ століття) була однією із наймогутніших держав середньовічної Європи. Охоплюючи значну територію, вона славилась не лише успіхами зовнішньої політики і стрімким економічним піднесенням, а й бурхливим розвитком наукового знання, освіти та писемності. Давньоруська держава у цивілізаційному контексті є спадкоємницею Візантійської імперії, що зумовлює їх релігійну та культурну «спорідненість». Проте засвоєння найцінніших здобутків середньовічної європейської культури ґрунтувалося на розвитку східнослов’янського суспільства, яке долучалося до духовних надбань країн Сходу, Скандинавії, Центральної та Західної Європи.