Оцінювання стійкості схилів річкових долин Полтавського лесового плато

Abstract

Характерними особливостями рельєфу рівнинної частини України є річкові долини з високими та крутими схилами, складеними з поверхні лесовими ґрунтами. На схилах відбувається розвантаження ґрунтових вод із плато. Ці фактори створюють сприятливі умови для виникнення зсувних процесів на схилах. Розрахунки схилів із застосуванням характеристик міцності лесового ґрунту, отриманих за традиційними методиками не дозволяють правильно оцінити їх стійкість. Проведено оцінювання стійкості зсувного схилу із застосуванням характеристик структурної міцності ґрунту, отриманих з урахуванням впливу потоку ґрунтових вод. У результаті порівняння різних моделей ґрунту встановлено, що для моделювання зсувних процесів найбільш вдалою є модель пружно-пластичного середовища. З’ясовано, що реалізація такої моделі за допомогою методу скінченних елементів дозволяє врахувати усі особливості інженерногеологічних умов на схилі. У процесі розрахунків з’ясовано закономірності визначення розмірів розрахункової області. Оцінено вплив зменшення міцності лесових ґрунтів, що піддаються дії фільтраційного потоку ґрунтових вод, на стійкість схилу. Результатами розрахунків підтверджено, що внаслідок тривалої дії потоку лесові ґрунти повністю втрачають структурне зчеплення.