Features of social responsibility integration into the enterprise’s management strategy = Особливості інтегрування соціальної відповідальності у стратегію управління на підприємстві

Abstract

In the article the difference between social responsibility and corporate social responsibility was defined. A theoretical analysis was showed that many scientists equate “social responsibility” to “legal responsibility”. In the article was determined that “social responsibility” and “corporate social responsibility” are not identical concepts. Authors proposed definition to the “Corporate Social Responsibility of the Enterprise (CSRE)” as an official document or program of action that is approved by senior management; provides the enterprise management active work in order to help the state, society, community, individual person, using their own resources and opportunities. It was proved that the integration of social responsibility into the strategy of enterprise management should be based on the relevant principles of social responsibility management, such as: moderation, flexibility, continuity, adequacy of efforts, transparency, improvement and development. Based on European experience was proven that today in Ukraine the principle of transparency is rather undervalued and not used at enterprises. Author’s defined structure of social responsibility management that should consist of three levels: managerial, strategic and practical. In article were proposed three stages of corporate social responsibility of the enterprise (CSRE): preparatory, adoption and implementation of decisions, management of the CSRE realization. Obstacles that prevent the integration of social responsibility into the strategy of Ukrainian enterprises were discovered: lack of clear mechanisms for introducing social responsibility; enterprises do not have appropriate qualified personnel who will be able to develop and correct the CSRE; lack of non-financial reporting by enterprises and insufficient public (open) information on the possibilities of assistance; lack of desire to compromise between the state and the community; enterprises do not see the benefits (financial and moral) of the implementation of the CRS; corporate social responsibility can only be developed by large enterprises; a huge number of risks and threats that adversely affect on economic activity (most of Ukrainian enterprises do not receive profit at all from their activities); distrust of society to “acts of mercy”, which mostly sees as PR actions, but not the real help. Authors proved that Ukrainian enterprises need to use European experience, implement international standards of social responsibility, which will allow creating active communication and interaction between the enterprise, the state and society.

У статті визначено різницю між соціальною відповідальністю та корпоративною соціальною відповідальністю. Автори запропонували власний підхід до визначення «Корпоративної соціальної відповідальності підприємства» як офіційного документа або програми дій, яка затверджується вищим керівництвом; реалізується менеджментом підприємства з метою надання допомоги державі, суспільству, громаді, використовуючи власні ресурси та можливості. Доведено, що інтеграція соціальної відповідальності в стратегію управління підприємством повинна базуватися на відповідних принципах управління соціальною відповідальністю, таких як: помірність, гнучкість, безперервність, адекватність зусиль, прозорість та розвиток. Запропонована авторами структура управління соціальною відповідальністю, повинна складатися з трьох рівнів: управлінської, стратегічної та практичної. У статті запропоновано три стадії впровадження корпоративної соціальної відповідальності підприємства: підготовка, прийняття та реалізація рішень, управління реалізацією КСВ. Виявлено перешкоди, що перешкоджають інтеграції соціальної відповідальності в стратегію українських підприємств, а саме: відсутність чітких механізмів впровадження соціальної відповідальності; підприємства не мають відповідного кваліфікованого персоналу, який зможе розвивати та виправляти КСОП; величезна кількість ризиків та загроз, що негативно впливають на економічну діяльність (більшість українських підприємств взагалі не отримують прибутку від своєї діяльності); недовіра суспільства до «актів милосердя», які переважно розглядаються як PR-акції, а не реальна допомога. Автори довели, що українським підприємствам потрібно впроваджувати міжнародні стандарти соціальної відповідальності, що дозволить створити активну комунікацію та взаємодію між підприємствами, державою та суспільством.