Принципи та системи організації адаптивного простору

Abstract

Адаптивність часто сприймається архітекторами як привілей громадської архітектури, частіше в сфері культури і бізнесу. Питання гнучкості, змінності, трансформації, адаптивності адресуються дорогому будівництву. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ці поняття більш актуальні для житла. При тривалих етапах експлуатації будівлі часто змінюється характер його використання. Житловий сектор має різну форму власності, орендна форма надання передбачає часту зміну мешканців, комерційна – велику динаміку життєвих ситуацій, у будь-якому вигляді це означає зміну сценарію проживання, а значить – потреба в інших просторах. А мешканець не завжди може собі дозволити часті переїзди в житло побільше, дешевше чи іншого планування, будь він клієнт соціального чи комерційного сектора житлового ринку. Отже, здатність адаптуватися – це гостра проблема саме житла.