Використання сигнальної і параметричної ідентифікації для підвищення керованості радіонавігаційних систем

Abstract

Метою даної статті є удосконалення процедури ідентифікації на основі однозначного відокремлення сигнального і параметричного підходу. У практиці льотних випробувань для оцінювання параметрів часто користуються сигнальною ідентифікацією, закладаючи в математичну модель апріорно необ’єктивні результати розрахунку, або результатами продувок в аеродинамічній трубі та коефіцієнти з наступним підстроюванням їх із умови нечітко випуклого функціоналу похибки. При цьому досягається уявна адекватність моделі об'єкту – досить мала похибка, але оцінки близькі до апріорних, хоч останні можуть істотно відрізнятись від конкретних фізичних параметрів реального об’єкту. В роботі показано різницю між апроксимативним і параметричним підходами до задачі ідентифікації та їх областями коректного застосування в засобах радіонавігації. Враховано методичний зсув внаслідок наближеності моделей, апріорно необ'єктивно задані коефіцієнти з наступним їх підстроюванням. Розглянута уявна адекватність моделі об'єкту, котра в реальних умовах відрізняється від істинних фізичних параметрів.