Бюджетний механізм: методологічні підходи та практика бюджетної децентралізації

Abstract

Поглиблено теоретичні підходи до формування бюджетного механізму як форми практичної реалізації бюджетної політики; досліджено бюджетну децентралізацію як бюджетного механізму регулювання та стимулювання в реаліях України та окреслено перспективні напрями запровадження бюджетного інструментарію. Механістичний концепт застосовано до бюджетних відносин, що стало підґрунтям для виокремлення основних ознак бюджетного механізму, визначення головних положень формування бюджетного механізму. Акцентовано увагу на взаємозв’язку бюджетної політики, що проявляється через діалектичну єдність бюджетної стратегії і тактики, та бюджетного механізму. Пропоновано визначати бюджетний механізм як систему заходів впливу на забезпечення мобілізації до бюджету оптимальних обсягів фінансових ресурсів, їх ефективного розподілу та раціонального використання з метою забезпечення макроекономічної збалансованості, сталого розвитку та збереження суверенітету держави, що визначено політикою держави. Складові елементи бюджетного механізму пропоновано об’єднати у відповідні підсистеми механізму, через які проявляються основні функції бюджетного механізму, спрямовані на досягнення поставленої мети. З метою дослідження підсистеми бюджетного механізму, а саме механізму регулювання, проаналізовано особливості прояву бюджетної децентралізації в Україні. Доведено, що запровадження принципу субсидіарності при побудові децентралізованої моделі міжбюджетних відносин унітарної України є на сьогодні оптимальним варіантом балансу між перевагами бюджетного федералізму та унітарною формою бюджетних відносин. Виявлено системні проблеми бюджетної децентралізації, а саме: децентралізація відбувається шляхом зміни відповідальних за виконання загальнодержавних функцій; не торкається механізмів автономії у прийнятті рішень щодо оподаткування та формування додаткових джерел надходжень місцевих бюджетів; законодавчо встановлені пільги при мобілізації місцевих податків значно знижують фінансові ресурси місцевих бюджетів; зберігається значна залежність місцевих бюджетів від державного; у регулюванні доходів місцевих бюджетів перевага надається трансфертним інструментам, і зменшується вага бюджетоутворюючих податків. З огляду на теоретичний конструкт теорії суспільного сектора, що обґрунтовує формування власних доходів місцевих бюджетів, та результати аналітичних досліджень бюджетного регулювання в Україні, підтверджено декларативність процесів бюджетної децентралізації та визначено необхідність удосконалення розподілу бюджетних повноважень з акцентом на фінансове самозабезпечення.