Становлення формантоцентричної та основоцентричної дериватології в сучасній українській літературній мові

Abstract

У статті розглянуто теоретичні засади та основні віхи становлення формантоцентричної й основоцентричної дериватології у вітчизняному та закордонному мовознавстві. Простежено особливості структурно-системної організації українського словотвору. Проаналізовано, що з часу зародження вчення про словотвір було зорієнтоване в основному на словотворчий формант, у цьому контексті схарактеризовано, що словотворчий формант є самодостатньою одиницею дериватологічних студій та відіграє визначальну роль у класифікації, систематизації й науково-лінгвістичній інтерпретації дериватів, їхньої структури, семантики, функціонування. Визначено роль твірної основи в різноманітних дериваційних процесах. Окреслено низку теоретичних і практичних завдань, які постають у розрізі основоцентричної деривації.