Філософська реінтерпретація гіпотези Сепіра–Ворфа

Abstract

Продемонстровано, що ідеї Сепіра та Ворфа не є втіленням лінгвістичного детермінізму й спрощеної тези про жорстку відповідність між мовою і мисленням. Те, як Сепір і Ворф пояснюють звичну для певної людської спільноти сегментацію реальності, свідчить, що їхня епістемологічна позиція – це антиреалізм. Для Ворфа реальність сама по собі не структурована, а тому ми впорядковуємо її у своєму мисленні та сприйнятті, несвідомо послуговуючись імпліцитними мовними класифікаціями й патернами. Якщо гіпотеза Сепіра–Ворфа має сенс, то лише як визнання часткового й м’якого впливу мови на мислення та сприйняття.